Курси SkillMax

Сьогодні у мене був перший урок на курсах SkillMax. Це курси, які фінансує уряд, призначені для допомоги новоприбулим зрозуміти специфіку австралійського ринку праці і знайти свою першу роботу тут.

Навчання проходить в приміщенні Western Sydney University одразу біля станції метро Вестмеад. Ось в цій будівлі:

Курс триває 5 тижнів, тричі на тиждень, з 9:30 до 15:00. Що там можна вчити так довго? Я теж так думала, аж поки не зіштовхнулася з сіднейськими реаліями пошуку роботи. Повірте, вивчати є що і вивчати однозначно варто.

Знайти першу роботу - напевно, найважче що доводиться робити кожному "свіжому" мігранту в Австралії. Пошук може тривати як 2, так і 6, а то і більше місяців. Серед нюансів, що перешкоджають просто і легко працевлаштуватись - відсутність місцевого досвіду роботи, недосконала англійська, незнання специфіки місцевого ділового етикету і банально "незаточені" під австралійські стандарти резюме і кавер леттерс - супровідні листи для кожної обраної вакансії.

Заняття проходять у дружній атмосфері, багато рольових завдань.

В нашій групі 16 чоловік, серед яких представники 10 країн (рекордна кількість, як відмітила викладачка): Україна, Росія, Угорщина, Іран, Індія, Китай, Нігерія, Пакістан, В"єтнам і Непал. Вік - від 25 до 40. Акценти у декого дуже специфічні, мій непальські дівчата визначили як "рашн".

У корпусі універу є кілька кухонь, лаунж-зона, комп"ютерна кімната і, що особливо мене порадувало - невеличка бібліотечка, власне стелаж з книжками на різні теми, вільні для використання.

Я щаслива знову вчитись :) Саме так, відвідуючи заняття, залишивши вдома з татком двох маленьких непосид - усі спроби навчатися вдома доволі неуспішні. Звісно, відвикла вже від такої кількості нової інформації, активного спілкування - навіть російські слова деякі сьогодні доводилося довго згадувати після уроку.

Такі заняття - чудова можливість завести нові знайомства, що тут дуже важливо для потенційного працевлаштування. Для мене це гарна можливість з перших вуст почути про ситуації в різних країнах від їх представників.

Під час першої перерви трішки поспілкувалася з непальськими і іранською дівчатками - розповіла їм про Двоколісні Хроніки, вони були в захваті.

Обідали вчотирьох з росіянкою Анею і Імраном і Чілпою з Індії. Півгодини виявилося мало для змістовної розмови. Зізнаюсь, я дещо напружилась коли почула що Аня з Росії і зрозуміла Надійку Гербіш, яка розповідала про подібні ситуації під час навчання, але дівчина виявилася розсудливою, з вільною від "вати" головою. Засудливо говорила про війну з Україною. Ви знали, що в Росії дітям в початкових класах зараз проводять уроки військової готовності і розповідають, що невдовзі на Росію нападе Америка?

Сьогодні в Сіднеї було дуже спекотно - 39 градусів. Від спеки та перевтоми я навіть пропустила потрібний потяг і, чомусь запанікувавши на незнайомій станції що я не на тій платформі, ледь не пропустила наступний.

Завтра зустрічаємося в парку з родиною із Харкова, що тут вже 6 років і з новою знайомою Анею з її родиною (чоловік і троє діток) - ура!

Розкажіть нам про свої новини ;)