Маловідома Україна

Минулого року цю місцину мали розвідати Ткачуки, та не склалось. Тож питання куди їхати на море навіть не виникало - звичайно ж у Хорли, подивитись що це таке. А місцина таки виявилась доволі цікавою. Тож по порядку:
Хорли - село на півострові в Чорному морі в 20 км від Каланчака і в 90 км від Херсона. Раніше це був острів, а 100 років назад насипали дамбу.

З Херсона є чотири рейси автобуса, але краще приїжджати автомобілем, парковок достатньо.
Хорли - райське місце для дітей - море мілке, чисте і тепле. Щоб поплавати треба йти доволі далеко від берега. Пляж піщаний з ракушняком. Влітку на ньму були всякі торгові точки, у вересні він має такий вигляд:

Житло краще замовляти заздалегіть, ми цього не зробили, тому прийшлось почимчикувати по селу. В результаті знайшли доволі цікаве місце - бувшу лікарню з прилеглою територією, яку переробили під щось типу пансіонату. До моря 5 хвилин ходу, магазин поруч, кімнати всякі, ціна від 50 грн за людину, кухня спільна. Є гарний дитячий майданчик, тераса, мангал і наполовину збудований басейн.

На півострові є лікувальні грязі і джерела з мінеральною водою. Купити продукти і поїсти є де, ціни помірні.
В семи кілометрах від Хорлів в морі є острів Пташиний, куди організовують екскурсії на катері. Відчуваєш себе на ньому трохи Робінзоном - кругом море і трішки суші шириною два метри. Вода дуже чиста і тепла (як пожартував капітан - зі сторони Туреччини тепліша :) )

Захід сонця в Хорлах - це щось таке невимовно-прекрасне.

Один мінус (суттєвий) - багато медуз. І доволі великих (до 40 см в діаметрі).

Але говорять, що до серпня їх практично немає.
Сам півострв викликає двояке почуття - з однієї сторони море, повітря, цікавезна історія цього краю, і з іншої - якась безвихідь і запустіння. Дивлячись на колись гарні будови бувшого порту і складських приміщень, які тепер занедбані, приходять на думку слова Шеченка - "славних прадідів великих правнуки погані".

Ну і наостанок телефончики, гляди комусь і знадобляться :)

У нас з Славчиком в Хорлах було п'ять днів щастя:

Чого і вам бажаємо!

Palm Beach

В Австралії весна, що за відчуттям нагадує початок українського літа. Сидіти вдома не хочеться зовсім, тож ми продовжуємо досліджувати місцеві цікавинки.

Згідно статистики, в Австралії стільки пляжів, що якщо щодня відвідувати новий, то їх вистачить на 29 років. Ми поки що дослідили лише близько десятка, а сьогоднішнім став Палм Біч - незважаючи на назву, пляж без жодної пальми.

Хоча ні, одна невеличка і трохи пошарпана все ж знайшлася.

Хоч і без очікуваних пальм, місце виявилося дуже гарним, просторим і романтичним.

А цей краєвид нагадав Ніццу.

На пагорбі знаходиться маяк - ми було почали йти до нього, але коляска грузла в піщаній стежині і вирішили відвідати місцину іншим разом.

 

Натомість вдосталь насолодились бризом і тим спокоєм, який завжди дарує море-океан. Для мене немає кращого засобу швидко "провітрити голову", ніж посидіти з півгодини бездумно дивлячись на хвилі.

А так радіє океану Катруська:

Вітрянка на колесах: Hambledon Cottage and Elizabeth Farm

Марійка, незважаючи на щеплення, підхопила вітрянку. А оскільки, як показує досвід, найефективніше проводити "хворий" час досліджуючи щось нове, сьогодні ми вирішили дослідити околиці Парраматти. Австралійська весна радує теплом і яскравим сонцем, тож ми відкрили велосезон.

Спустились до річки Парраматта і проїхались вздовж - це мальовниче місце незмінно надихає і викликає щасливу посмішку.

Помічаємо вказівник напрямку до Elizabeth Farm - назва Катруся сподобалась, тож поїхали на "ферму, де жила королева" :))))

 По дорозі до ферми оглянули Hambledon Cottage - милий будинок з чарівними лужками довкола.

 Марійка іноді категорично стоїть на своєму - цього разу забажала подорожувати в м"яких домашніх тапках. "Чому б і ні, - сказав Сашко, - Після того, як я вчора бачив як діти стрибали по коліна в брудній калюжі в присутності батьків, схоже нам не варто так перейматись". Австралія, вона така, все для дітей.

 Коли малюкам не хочеться вирушати в нову подорож, на допомогу приходять чарівні гномики, які надихають маленьких подорожувальників шоколадними монетками, залишеними в "чарівних" місцях.

Діти покликали позаглядати в замкову щілину.

 Дерева біля котеджу - найстаріші в Австралії з екзотичних, тобто завезених з Європи.

 

Далі поїхали до Elizabeth Farm - цей будинок вважається найстарішою фермою в країні. Побудоване близько 200 років тому для сера Джона Макартура і його дружини Елізабет, нині бунгало перетворили на музей.

І хоч як не кортіло потрапити всередину, вітрянка не залишала вибору. Додому! З незмінною зупинкою біля гірок на березі річки.

 А це - Parramatta Tower, 83-поверховий хмарочос, майбутнє якого під питанням. А все тому, що через будинок парк неподалік 45 хвилин на день буде в тіні. Що ж, поживемо - побачимо.

 Я дуже люблю цю велодоріжку вздовж річки - мозаїка зроблена у вигляді аборигенських зображень риб і тварин.

З весною/осінню (потрібне вибрати)! Не хворійте і сідайте на велик - зараз чудова пора для цього.