Австралія - рік перший

Ось вже й рік як ми в Австралії. Рік викликів, випробувань, величезної концентрації нових знань і захвату.

 
Ось так ми виглядали рік тому, в наш перший тиждень в Сіднеї.

Підсумки? Ми тут почуваємо себе "в своїй тарілці". Нам імпонує мультикультурність, відкритість, загальна розслабленість і можливість набагато впевненіше планувати своє майбутнє. І велокультура. І відчуття доброзичливості оточення і захищеності. Ну і сонячні дні навіть взимку не дають впасти в хандру.

 Чого ми навчились?

• Широко посміхатись. Тут дуже привітні люди, і це нормально зупинити людину на вулиці і сказати їй яка в неї класна сукня-волосся-дитина-всещозавгодно. 
• Не слідкувати маніакально за майном. Зараз якщо помічаєш розщібнуту кишеню в рюкзаку - паніки немає, бо розумієш що просто не защібнув кишеню і всі речі там на місці. Коли ми замовляли велики, кур'єр лишив їх біля будинку - і так роблять дуже часто.
• Вибачатись, навіть якщо тобі хтось наступив на ногу чи штовхнув ненароком. Тут в таких випадках вибачаються обоє, і це якось дуже мило :)
• Більше цінувати родинний час. Австралійці навіть щотижневі закупи роблять в четвер (у цей день більшість магазинів працюють до пізнього вечора), щоб вихідні повністю присвятити перебуванню з родиною. І робочий день тут коротший - 7,6 годин.
• Любити своє. Тут ми набагато частіше носимо вишиванки, як не дивно. І тризуб красується на автівці. Та найголовніше - неочікувано в Сіднеї ми зустріли величезну українську Родину - напевно, так найправильніше назвати місцевих українців. Тут всі про всіх знають і допомагають, особливо піклуються про новоприбулих - кожен намагається допомогти чим може. Дітей в школі вчать любити й цінувати далеку Батьківщину, вчать співати й танцювати традиційні танці. Мені дуже подобається, що старші діти мають своєрідне шефство над молодшими - виховують, часто проводять заняття з малюками і самі по собі є дуже гідним прикладом для наслідування. Ну і найкращим доказом ефективності такої освіти є те, що діти їдуть туди щосуботи з радістю.

Що не подобається? Пам'ятаю, як тільки ми приїхали дуже здивувала кількість поліетиленових пакетів в супермаркетах - касир пакувала ледь не кожну покупку в окремий пакет, і за тиждень їх назбиралась величезна купа. Здається, австралійці в цьому плані не дуже задумуються про екологію, дуже рідко бачу людей з екосумками. Хоча, звісно, сміття сортується окремо і переробляється - люди ставляться до цього відповідально, дітей змалку вчать яке сміття в який контейнер викидати, і забирають його за графіком. Ми згадуємо смердючий сміттєвий бак поблизу будинку де жили в Києві - переважну більшість часу сміття вивалювалося звідти, вітер роздував його довкола і виглядало це депресивно. Я й досі не розумію, чому так погано в нас організована така, здавалося б, прогнозована річ як збір сміття...

 Але закінчити хочеться оптимістично. Дякуємо Австраліє, дякуємо нашій маленькій Україні-в-Австралії. Вперед назустріч новим відкриттям, мріям та пригодам!

Між нами, дівчатками - як я стала програмістом

Ця стаття для вас, дівчатка - мої реальні та віртуальні подружки, які цікавляться моїм досвідом і починають (чи продовжують) свій шлях до програмістської кар"єри. Я розповім, що допомогло мені стати кодером, і спробую порадити технології з яких варто почати вивчення.

Перш за все - ви це зможете. Довгий час я була впевнена, що мені "не по зубах" ця професія, але віра близьких, допитливість, вроджена впертість і мотивація зробили свою справу.

Переїзд до Австралії значно мобілізував бажання якомога швидше знайти роботу, а ще враховуючи культурну та гендерну рівність тут зникає комплекс білої ворони, коли ти претендуєш на посаду, яку зазвичай займають чоловіки.


Що допомогло мені досягти мети:

• візуалізація - я уявляла себе в компанії страшенно розумних і цікавих хлопців, ось я приходжу на роботу в гарному платтячку (бувайте, зручні й нежіночні мамські джинси й кенгурушки) і починаю творити щось красиве і корисне.
• сміливі мрії й почуття гумору - папки з навчальними матеріалами і реальні папки куди складала роздруківки, я підписувала "Страшенно успішний і везучий програміст". Коли бачиш ці написи постійно, підсвідомо починаєш сприймати це за норму а не як щось недосяжне.
• віра в мене рідних (дякую Сашулькін якщо ти все-таки читаєш цей пост для дівчаток, і мама за сидіння з дітлахами доки я бігала на курси).
• я всім розповідала про свої плани, таким чином виключаючи можливість фіаско. Я звикла вперто досягати мети, і потенційна ситуація коли я на запитання "Ну як твоє програмування" відповідаю "Та, не вийшло, мабуть не моє, спробую щось інше" мене гнітила і додавала мотивації. 

 Тепер щодо технологій, з яких варто почати вивчення. На мою думку, перш за все треба опанувати HTML та CSS - це цілком можна вивчити самотужки використовуючи матеріали з Інтернету. Далі трішки складніше - одну з мов програмування (C# або JavaScript). Я читала спочатку товстезну книжку, точніше намагалась, бо це було випробування неймовірне - ти читаєш і нічого не зрозумієш, відкладаєш цю книженцію, потім береш знову, і все одно з усієї інформації розумієш може відсотків 5. Пішла на курси по C# базового рівня (завдяки читанню книжки початковий рівень вдалося проскочити, ура - зекономлено час і гроші) - вже хоч уявлення з"явилось про необхідний об"єм знань, розумієш вже більше - відсотків 40. Далі практика - зробила разом з Сашею нову версію сайту на якому працювала контент-менеджером - начальство не оцінило, зате досвід отримався.

Ще можна повивчати SQL - це мова для операцій з базами даних. Мені сподобалось, і зараз я люблю цю частину програмування найбільше. Є дуже зручні сайти, на яких разом з теорією одразу дають практичні завдання онлайн - дуже зручно і цікаво вивчати.

Далі ми переїхали до Сіднею і я почала шукати роботу як джуніор-девелопер. На співбесідах не приховувала пробілів (величезних) у знаннях і весь час повторювала що дуже люблю вчитись і просто мрію про складні завдання.

Вчитись на роботі було вже легше - було зрозуміло, що саме потрібно вивчити, "набивалась рука" в написанні коду і було приємно усвідомлювати що мені дають розробляти власні невеликі проекти і я нарешті можу відкрити ту товстелезну книжку по С# і зрозуміти про що там йдеться.

А тепер для натхнення розповім вам про красуню на наступному фото.

Це Ада Лавлейс, дочка лорда Байрона - перший у світі програміст. Ряди чисел вона уявляла поетичними рядками, а формули - містичними істотами. Ця неймовірна жінка передбачила штучний інтелект, а ще вона була мамою трьох дітей :)

Отож, вперед - підкорювати містичний код :) We can do it.

Floriade - фестиваль квітів у Канберрі

 

В Австралії весна, а разом з нею - День Праці, завдяки якому ми мали три вихідні підряд. І нарешті здійснене бажання про подорож у інше, окрім Сіднею, місто. 

Канберра! Австралійська столиця, в якій традиційно навесні проводять фестиваль квітів Floriade. Захід триває цілий місяць і проходить у форматі публічного свята серед клумб із весняними квітами - тюльпанами, нарцисами, маргаритками й фіалками. Ніякої екзотики, все просто і... хотілось написати добре організовано, як зазвичай у австралійців, але згадались півгодинна тягнучка на під"їзді до фесту і виснажливий пошук парківки протягом добрячої години, тож краще промовчу.

А припаркувались, до речі, біля готелю Хаятт - виглядає він досить скромно і біля нього леді та джентльмени похилого віку (чесно, не піднімається рука написати "бабусі й дідусі", так спортивно і здорово вони виглядають) виважено-нікуди-не-поспішаюче грають в крокет.

Трохи про місто. Ми побачили небагато, але з першого погляду в порівнянні з Сіднеєм Канберра видалась якоюсь більш провінційною, зеленішою і затишною. Ось як тут, наприклад.

На шляху до квіткового фесту ми зайшли ще на екофестиваль, де зупинилися на пікнік під деревом.

Що одразу кинулося в очі в Канберрі - дуже велика кількість велосипедистів (часто з дітьми в велокріслах чи в веловозиках) і людей з собаками.

Перейшли міст через річку - і ось ми на фесті.

Дівчата на ходулях виглядали чарівно, жаль дуже швидко рухались і майже зникли з поля зору камери.

А потім Катруся потягла мене на оглядове колесо. І хоч як я їх боюсь, виходу не було - цілих чотири оберти, вчепившись в дитину і роблячи селфі на пам"ять про (майже) переборений страх.

Далі пройшли повз маленький ставочок, біля якого в шатрі проходило циркове дійство, а біля шатра учасниця вистави в фіолетовому трико ніжно і якось навіть артистично цілувалася з бойфрендом.

А біля наступного, великого, ставка ми зупинилися надовго. Перш за все, там був кумедний дядько-садівник на ходулях, з яким усім кортіло сфотографуватись.

А найголовніше - тут стояв пересувний оркестр, конструкція на колесах, що програвала відомі хіти і звучало це неймовірно чарівно. І не дивно, адже він містить "442 pipes/24 note glockenspiel/snare drum/cymbal/wood block/bass drum" - достатньо, аби підкорити будь-якого мрійника-меломана.

Позаду "оркестра на колесах" можна роздивитись, як працюють окремі частини.

І ще трішки квітів.

Марійка під звуки чарівного оркестру заснула, а Катруся віднайшла на мапі дитячий куточок і потягла нас туди. Відпочиваємо.

А потім вона сказала "Мама і тато, сядьте отак і я вас сфотографую". І доки маленькі рученята ловили в об"єктив батьків, мені на очі набігли сльози - такою неймовірною була ця мить.

Час додому, дорога до Сіднею не близька - 3,5 години їзди.

До нових зустрічей!

Маловідома Україна

Минулого року цю місцину мали розвідати Ткачуки, та не склалось. Тож питання куди їхати на море навіть не виникало - звичайно ж у Хорли, подивитись що це таке. А місцина таки виявилась доволі цікавою. Тож по порядку:
Хорли - село на півострові в Чорному морі в 20 км від Каланчака і в 90 км від Херсона. Раніше це був острів, а 100 років назад насипали дамбу.

З Херсона є чотири рейси автобуса, але краще приїжджати автомобілем, парковок достатньо.
Хорли - райське місце для дітей - море мілке, чисте і тепле. Щоб поплавати треба йти доволі далеко від берега. Пляж піщаний з ракушняком. Влітку на ньму були всякі торгові точки, у вересні він має такий вигляд:

Житло краще замовляти заздалегіть, ми цього не зробили, тому прийшлось почимчикувати по селу. В результаті знайшли доволі цікаве місце - бувшу лікарню з прилеглою територією, яку переробили під щось типу пансіонату. До моря 5 хвилин ходу, магазин поруч, кімнати всякі, ціна від 50 грн за людину, кухня спільна. Є гарний дитячий майданчик, тераса, мангал і наполовину збудований басейн.

На півострові є лікувальні грязі і джерела з мінеральною водою. Купити продукти і поїсти є де, ціни помірні.
В семи кілометрах від Хорлів в морі є острів Пташиний, куди організовують екскурсії на катері. Відчуваєш себе на ньому трохи Робінзоном - кругом море і трішки суші шириною два метри. Вода дуже чиста і тепла (як пожартував капітан - зі сторони Туреччини тепліша :) )

Захід сонця в Хорлах - це щось таке невимовно-прекрасне.

Один мінус (суттєвий) - багато медуз. І доволі великих (до 40 см в діаметрі).

Але говорять, що до серпня їх практично немає.
Сам півострв викликає двояке почуття - з однієї сторони море, повітря, цікавезна історія цього краю, і з іншої - якась безвихідь і запустіння. Дивлячись на колись гарні будови бувшого порту і складських приміщень, які тепер занедбані, приходять на думку слова Шеченка - "славних прадідів великих правнуки погані".

Ну і наостанок телефончики, гляди комусь і знадобляться :)

У нас з Славчиком в Хорлах було п'ять днів щастя:

Чого і вам бажаємо!

Palm Beach

В Австралії весна, що за відчуттям нагадує початок українського літа. Сидіти вдома не хочеться зовсім, тож ми продовжуємо досліджувати місцеві цікавинки.

Згідно статистики, в Австралії стільки пляжів, що якщо щодня відвідувати новий, то їх вистачить на 29 років. Ми поки що дослідили лише близько десятка, а сьогоднішнім став Палм Біч - незважаючи на назву, пляж без жодної пальми.

Хоча ні, одна невеличка і трохи пошарпана все ж знайшлася.

Хоч і без очікуваних пальм, місце виявилося дуже гарним, просторим і романтичним.

А цей краєвид нагадав Ніццу.

На пагорбі знаходиться маяк - ми було почали йти до нього, але коляска грузла в піщаній стежині і вирішили відвідати місцину іншим разом.

 

Натомість вдосталь насолодились бризом і тим спокоєм, який завжди дарує море-океан. Для мене немає кращого засобу швидко "провітрити голову", ніж посидіти з півгодини бездумно дивлячись на хвилі.

А так радіє океану Катруська:

Вітрянка на колесах: Hambledon Cottage and Elizabeth Farm

Марійка, незважаючи на щеплення, підхопила вітрянку. А оскільки, як показує досвід, найефективніше проводити "хворий" час досліджуючи щось нове, сьогодні ми вирішили дослідити околиці Парраматти. Австралійська весна радує теплом і яскравим сонцем, тож ми відкрили велосезон.

Спустились до річки Парраматта і проїхались вздовж - це мальовниче місце незмінно надихає і викликає щасливу посмішку.

Помічаємо вказівник напрямку до Elizabeth Farm - назва Катруся сподобалась, тож поїхали на "ферму, де жила королева" :))))

 По дорозі до ферми оглянули Hambledon Cottage - милий будинок з чарівними лужками довкола.

 Марійка іноді категорично стоїть на своєму - цього разу забажала подорожувати в м"яких домашніх тапках. "Чому б і ні, - сказав Сашко, - Після того, як я вчора бачив як діти стрибали по коліна в брудній калюжі в присутності батьків, схоже нам не варто так перейматись". Австралія, вона така, все для дітей.

 Коли малюкам не хочеться вирушати в нову подорож, на допомогу приходять чарівні гномики, які надихають маленьких подорожувальників шоколадними монетками, залишеними в "чарівних" місцях.

Діти покликали позаглядати в замкову щілину.

 Дерева біля котеджу - найстаріші в Австралії з екзотичних, тобто завезених з Європи.

 

Далі поїхали до Elizabeth Farm - цей будинок вважається найстарішою фермою в країні. Побудоване близько 200 років тому для сера Джона Макартура і його дружини Елізабет, нині бунгало перетворили на музей.

І хоч як не кортіло потрапити всередину, вітрянка не залишала вибору. Додому! З незмінною зупинкою біля гірок на березі річки.

 А це - Parramatta Tower, 83-поверховий хмарочос, майбутнє якого під питанням. А все тому, що через будинок парк неподалік 45 хвилин на день буде в тіні. Що ж, поживемо - побачимо.

 Я дуже люблю цю велодоріжку вздовж річки - мозаїка зроблена у вигляді аборигенських зображень риб і тварин.

З весною/осінню (потрібне вибрати)! Не хворійте і сідайте на велик - зараз чудова пора для цього.