Австралія - рік перший

Ось вже й рік як ми в Австралії. Рік викликів, випробувань, величезної концентрації нових знань і захвату.

 
Ось так ми виглядали рік тому, в наш перший тиждень в Сіднеї.

Підсумки? Ми тут почуваємо себе "в своїй тарілці". Нам імпонує мультикультурність, відкритість, загальна розслабленість і можливість набагато впевненіше планувати своє майбутнє. І велокультура. І відчуття доброзичливості оточення і захищеності. Ну і сонячні дні навіть взимку не дають впасти в хандру.

 Чого ми навчились?

• Широко посміхатись. Тут дуже привітні люди, і це нормально зупинити людину на вулиці і сказати їй яка в неї класна сукня-волосся-дитина-всещозавгодно. 
• Не слідкувати маніакально за майном. Зараз якщо помічаєш розщібнуту кишеню в рюкзаку - паніки немає, бо розумієш що просто не защібнув кишеню і всі речі там на місці. Коли ми замовляли велики, кур'єр лишив їх біля будинку - і так роблять дуже часто.
• Вибачатись, навіть якщо тобі хтось наступив на ногу чи штовхнув ненароком. Тут в таких випадках вибачаються обоє, і це якось дуже мило :)
• Більше цінувати родинний час. Австралійці навіть щотижневі закупи роблять в четвер (у цей день більшість магазинів працюють до пізнього вечора), щоб вихідні повністю присвятити перебуванню з родиною. І робочий день тут коротший - 7,6 годин.
• Любити своє. Тут ми набагато частіше носимо вишиванки, як не дивно. І тризуб красується на автівці. Та найголовніше - неочікувано в Сіднеї ми зустріли величезну українську Родину - напевно, так найправильніше назвати місцевих українців. Тут всі про всіх знають і допомагають, особливо піклуються про новоприбулих - кожен намагається допомогти чим може. Дітей в школі вчать любити й цінувати далеку Батьківщину, вчать співати й танцювати традиційні танці. Мені дуже подобається, що старші діти мають своєрідне шефство над молодшими - виховують, часто проводять заняття з малюками і самі по собі є дуже гідним прикладом для наслідування. Ну і найкращим доказом ефективності такої освіти є те, що діти їдуть туди щосуботи з радістю.

Що не подобається? Пам'ятаю, як тільки ми приїхали дуже здивувала кількість поліетиленових пакетів в супермаркетах - касир пакувала ледь не кожну покупку в окремий пакет, і за тиждень їх назбиралась величезна купа. Здається, австралійці в цьому плані не дуже задумуються про екологію, дуже рідко бачу людей з екосумками. Хоча, звісно, сміття сортується окремо і переробляється - люди ставляться до цього відповідально, дітей змалку вчать яке сміття в який контейнер викидати, і забирають його за графіком. Ми згадуємо смердючий сміттєвий бак поблизу будинку де жили в Києві - переважну більшість часу сміття вивалювалося звідти, вітер роздував його довкола і виглядало це депресивно. Я й досі не розумію, чому так погано в нас організована така, здавалося б, прогнозована річ як збір сміття...

 Але закінчити хочеться оптимістично. Дякуємо Австраліє, дякуємо нашій маленькій Україні-в-Австралії. Вперед назустріч новим відкриттям, мріям та пригодам!