Австралія очима українки. Моменти - 2

Найперше моє здивування в Австралії  - де жовті таксі? Вийшовши з аеропорту, я не побачила жодної жовтої машинки. Як виявилось, таксі тут білого або сріблястого кольору.

Взагалі в Сіднеї багато сірого кольору. Він якось пом'якшує контрастність предметів під яскравим сонцем. Також і в одязі сіднейців він є фаворитом. Але тут сірий колір не нудно-ніякий, а якийсь веселий, якщо можна так сказати.

Інколи, особливо вранці, тут не 50, а всі 500 відтінків сірого

Але є і яскравіі кольори. Ось тут живуть італійці

А це вказівник до музею іграшок

Хоч і дуже рідко, але все ж зустрічаються такі мікроавтобуси

І навіть цвіте барвінок

Юні леді їздять на кабріолетах

На газонах ставлять поїлки для собак ( не біля свого двору, а саме на газоні - для всіх)

А океанські ракушки ось таких кольорів

І пісок тут не білий, не сірий, а якийсь теракотовий

Ну ялинки, як і має бути - зелені

На деревах розквітають червоні квіти, які в Україні ростуть лише в горщиках

По парканах в'ється плющ

на стінах живуть птахи і звірі

та розквітають чарівні сади

а нічний Таун хол схожий на казковий палац

і народ фотографує цю красу

Чи себе на її фоні? Хтозна

Взагалі то я збиралась написати про мої найперші здивування в Австралії. Про те, що мило тут милиться, а не сковзається в руках, що фен в громадському туалеті висушує руки досуха за лічені секунди (виявляється, це можливо), що тут немає людей з зіпсованими зубами або взагалі без зубів, що сіднейські таксисти одягнені в уніформу і це так гарно. Але вийшло як вийшло.

Зараз в моїй родині дуже важкий час. В сім'ї моєї сестри горе, гірше за яке тільки смерть. І я через три моря не можу ні обняти її, ні поплакати разом з нею. Такі от реалії. Та я надіюсь, ні, я вірю в те, що все буде добре.

А моїм читачам хочу побажати, щоб в яку далеч вас не закинуло життя, нехай завжди буде місце, де на вас чекають.

Все наше життя складається з моментів і вміти цінувати їх - то, мабуть, і є мудрість.

Далі буде. 

Австралія очима українки. Барви осіннього Сіднея

Початок австралійської зими нагадує український жовтень - з дощами, холодом вночі і теплом вдень. Чомусь у нас склався стереотип, що в Австралії завжди тепло. Тому ламаю стереотипи і розказую, як воно насправді. А насправді буває дуже холодно. Єдине, чого тут ніколи не буває, то це  морозу, а сніг був два рази за 200 років і то зразу розтавав. 

Осінь в Сіднеї тепла, але не жарка. Після березневого сезону дощів наступає благодать - не жарко і не холодно.

 Листя з дерев починає опадати в травні, аналогічно нашому листопаду, останньому місяцю осені. Але тут листопад дещо інший, ніж у нас. Насамперед тому, що тут дуже багато вічнозелених рослин і дерев, які листя не скидають, а ті, які скидають, роблять це поступово і листопад розтягнутий в часі на декілька місяців.

Тут немає золотої осені, бо жовтого листя майже немає. Щоб зробити це фото, я пройшла півтори кілометра

Те листя, що має облетіти, спочатку стає жовтувато-багряним,

а на кленах зразу коричневим.

І щоб пошурхотіти листям, то треба знати місця, бо весь Сідней отакий зелений

В кінці осені зацвітає оце, дуже схоже на мімозу

 І азалія, якої дуже багато і різної. Вона росте кущами, деревами або з неї роблять живопліт

 Вона цвіте два місяці і засипає пелюстками тротуари

Достигають мандарини і лимони

Стає холодно, інколи вночі буває 4 градуси тепла. Воно то наче і нічого, бо вдень десь 13 - 20 градусів, але зважаючи на те, що опалення в австралійських будинках немає, то дома утепляється хто як може - піжами, теплі шкарпетки, уги. В деяких будинках є каміни і коли їх топлять, то в повітрі стоїть такий солодкувато-м'ятний запах диму від евкаліптових дров.

Одягаються люди по-різному, в залежності від того, в кого який внутрішній температурний режим - одночасно хтось одягнутий в футболку, а хтось в пуховик, хтось взутий у в'єтнамки, а хтось в мартінси або уги.

Але одяг, як правило, багатошаровий, щоб можна було щось зняти, коли жарко і одягнути, коли холодно.

Тут немає таких вітрів, як в Україні і дощ просто собі падає на землю без всяких буревіїв.

Ще важлива відмінність австралійської осені від нашої - тут не буває затяжної непогоди, як ми говоримо - беспросвітної. За день може бути перемінно дощ, сонце, хмарність і так декілька разів. Але осінь є осінь - в п'ять годин вечора вже темно.

І щоб сіднейці не сиділи дома в ці довгі вечори, тут проводять світлове шоу під назвою Вівід. Це така світлова казка, на яку дивишся і не можеш надивитись

Продовжується це дійство місяць, воно безкоштовне і кожного дня натовп людей милується ним.

І я собі подумала про те, що якби київську арку Дружби народів залишити сірою, але спроектувати на неї світлові промені, а ще встановити ліхтарі біля лялькового театру і музею води, то видовище було б не гірше, ніж в Сіднеї. Але для цього треба любити своє місто, так як люблять його сіднейці

Гарного вам настрою, незалежно від того, де ви знаходитесь - в зимовій Австралії, чи літній Україні. Щастя не прив'язане до пори року. Воно тут і зараз

Далі буде.