Початок австралійської зими нагадує український жовтень - з дощами, холодом вночі і теплом вдень. Чомусь у нас склався стереотип, що в Австралії завжди тепло. Тому ламаю стереотипи і розказую, як воно насправді. А насправді буває дуже холодно. Єдине, чого тут ніколи не буває, то це морозу, а сніг був два рази за 200 років і то зразу розтавав.
Осінь в Сіднеї тепла, але не жарка. Після березневого сезону дощів наступає благодать - не жарко і не холодно.
Листя з дерев починає опадати в травні, аналогічно нашому листопаду, останньому місяцю осені. Але тут листопад дещо інший, ніж у нас. Насамперед тому, що тут дуже багато вічнозелених рослин і дерев, які листя не скидають, а ті, які скидають, роблять це поступово і листопад розтягнутий в часі на декілька місяців.
Тут немає золотої осені, бо жовтого листя майже немає. Щоб зробити це фото, я пройшла півтори кілометра
Те листя, що має облетіти, спочатку стає жовтувато-багряним,
а на кленах зразу коричневим.
І щоб пошурхотіти листям, то треба знати місця, бо весь Сідней отакий зелений
В кінці осені зацвітає оце, дуже схоже на мімозу
Достигають мандарини і лимони
Стає холодно, інколи вночі буває 4 градуси тепла. Воно то наче і нічого, бо вдень десь 13 - 20 градусів, але зважаючи на те, що опалення в австралійських будинках немає, то дома утепляється хто як може - піжами, теплі шкарпетки, уги. В деяких будинках є каміни і коли їх топлять, то в повітрі стоїть такий солодкувато-м'ятний запах диму від евкаліптових дров.
Одягаються люди по-різному, в залежності від того, в кого який внутрішній температурний режим - одночасно хтось одягнутий в футболку, а хтось в пуховик, хтось взутий у в'єтнамки, а хтось в мартінси або уги.
Але одяг, як правило, багатошаровий, щоб можна було щось зняти, коли жарко і одягнути, коли холодно.
Тут немає таких вітрів, як в Україні і дощ просто собі падає на землю без всяких буревіїв.
Ще важлива відмінність австралійської осені від нашої - тут не буває затяжної непогоди, як ми говоримо - беспросвітної. За день може бути перемінно дощ, сонце, хмарність і так декілька разів. Але осінь є осінь - в п'ять годин вечора вже темно.
І щоб сіднейці не сиділи дома в ці довгі вечори, тут проводять світлове шоу під назвою Вівід. Це така світлова казка, на яку дивишся і не можеш надивитись
Продовжується це дійство місяць, воно безкоштовне і кожного дня натовп людей милується ним.
І я собі подумала про те, що якби київську арку Дружби народів залишити сірою, але спроектувати на неї світлові промені, а ще встановити ліхтарі біля лялькового театру і музею води, то видовище було б не гірше, ніж в Сіднеї. Але для цього треба любити своє місто, так як люблять його сіднейці
Гарного вам настрою, незалежно від того, де ви знаходитесь - в зимовій Австралії, чи літній Україні. Щастя не прив'язане до пори року. Воно тут і зараз
Далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар