Основний засіб пересування австралійців - це автомобіль. Тут він дійсно не розкіш, а засіб пересування, бо відстані великі. Зазвичай відстань десь до тисячі кілометрів жителі Австралії долають на своєму автомобілі, а коли треба далі, то летять літаками. Поїздами їздять теж на невеликі відстані, бо спальних вагонів тут немає.
Сідней знаходиться в числі світових лідерів за рівнем комфорту. Коли починаєш мандрувати з точки А в точку Б громадським транспортом, то розумієш, скільки праці і зусиль докладено, щоб подорож була приємною.
Вся транспортна система Сіднея (трейн, автобуси, трамваї і феррі) об'єднана і оплата проводиться єдиною карткою. Інформація з картки зчитується спеціальними пристроями на вході і виході. Картки продаються на всіх станціях. Вартість проїзду залежить від відстані. В неділю вартість проїзду всього 2,50, куди б ти не їхав в межах міста. Це спонукає людей в неділю мандрувати (мої Недільні покатушки), а не сидіти дома. Також є максимальна сума, яку ви витратите за день - 15 доларів, скільки б не їздили, і максимальна сума за тиждень - 60 доларів. Проїзд доволі дорогий, але прогнозований. Є ще одна фішка - коли ви пересідаєте неважливо з якого на який вид транспорту на протязі години, то наступна поїздка дешевша на 2 долари і якщо це недалека відстань, то виходить безкоштовно.
ТРЕЙН.
Трейн - це такий гібрид залізниці і метро. Деякі станції (їх не дуже багато) знаходяться під землею, більшість на поверхні. Поїзди такого вигляду, як наші інтерсіті тут залишились на малозавантажених дальніх ділянках залізниці, а в основному курсують двоповерхові поїзди.
Всі перони на одному рівні з підлогою вагона. Уявляю подив австралійця, якщо він приїде на київський вокзал не на першу колію і буде дертись по східцях вагона. Для мене це завжди залишається загадкою - чому перон біля першої колії підняти можна, а на інших ні?
На центральній стації Сіднея 25(!) колій. Так як місця мало, то їх зробили в два поверхи - одні на землі, інші на естакадах.
Поїзди відправляються чітко по графіку. Отакого розкладу поїздів як у нас на вокзалах тут немає. І взагалі немає табличок типу Сідней - Канберра на вагонах. Вся інформація на електронних табло.
В залежності від відстані, поїзди діляться на Інтерсіті (міжміські), міські і приміські.
Коли приходиш на станцію трейна, зразу дивишся на електронному табло свій напрямок і вибираєш поїзд, на якому їхати.
На табло вказаний час відправлення, платформа, кількість вагонів, станції, на яких є зупинки, через скільки хвилин потяг відправляється і через скільки хвилин буде наступний.
Також табло є і у вагонах, там пишеться яка станція наступна і на яких будуть зупинки. Назви станцій також оголошуються. В центрі поїзди ходять з інтервалом 4 - 5 хвилин.
Ще одна цікавинка, яка мені дуже подобається - спинки сидінь переставляються як кому треба. Для мене це дуже важливо, бо погано почуваю себе, коли сиджу спиною до руху поїзда.
Отак береш за ту жовту ручку і пересовуєш спинку на другий бік. Сидіння в трейні і в автобусах мають однакову синю оббивку, а місця для інвалідів і дітей - червону. Для інвалідів, пасажирів з дітьми та великими сумками на станціях є вантажні ліфти. Вони завжди справні.
Тільки на великих станціях є пропускна система, як в нашому метро, коли підносиш картку і відкривається прохід. На невеликих станціях на вході і виході стоїть пристрій для зчитування картки і все. За рік поїздок контролерів я зустріла разів шість. Вони проходять з електронною штучкою, до якої прикладають картку і бачать, чи ти зачекінив її.
АВТОБУСИ
Вони всі великі, мають двоє дверей. На передні двері люди заходять і чекіняться, виходять на середні або передні. Біля всіх сидінь є кнопки, на які ви натискаєте, щоб водій знав, що на наступній зупинці хтось виходить. Той, хто стоїть на зупинці, зупиняє автобус підняттям руки. Все просто і логічно. Водій автобуса - це водій, а не касир. Всі мають картки для оплати проїзду і оплата готівкою буває дуже й дуже рідко. При цьому водій видає квиток.
Коли автобус зупиняється на зупинці, то корпус його нахиляється до бордюра, а потім вирівнюється. Дуже зручно, особливо з дитячою коляскою.
В передній частині автобуса з обох боків є місця для сумок на висоті 1 метра. Можна класти сумку чи валізу і йти далі в салон сідати. Їх ніхто не забере. Далі з обох боків є по три сидіння, закріплених не впоперек, а вздовж салону - це місця для колясочників - інвалідів чи дітей в колясках. Всі три сидіння можуть відкидатись і звільняється місце для коляски. Дитяча коляска має стояти так, щоб дитина знаходилась спиною до руху автобуса і коляска була поставлена на гальма. Коли щось не так, то водій зробить зауваження і зачекає. Якщо в салоні дві коляски, а хтось ще хоче зайти з з коляскою, то водій скаже, що місця немає. Тоді два варіанти - або ждати наступного автобуса, або складати коляску і класти її на багажну поличку. Зазвичай вибирають перший варіант.
З кінцевих точок маршруту автобуси виїжджають згідно графіка. Є графіки руху і на кожній зупинці, але тут уже як повезе - затори суттєво впливають на рух автобусів.
Маршрути автобусів розроблені так, що де б ти не жив, автобусна зупинка знаходиться в 10 хвилинах ходу.
ФЕРРІ
В перекладі з англійської слово ferry означає пором, переправа, але тут ним називають річковий транспорт. Мені він подобається найбільше - така собі прогулянка по річці, без вихлопних газів і заторів, але прогулянка ця доволі дорога в порівнянні з наземним транспортом, тому на феррі я плаваю тільки в неділю (бо 2,50).
Є кораблики більші і менші.
Менші чомусь називаються річкові коти.
В салоні також є інформація не електронному табло.
ТАКСІ
Машини таксі не жовтого кольору, а сірого або білого.
Є і річкове таксі - от воно єдине жовтого кольору. Користуються ним переважно туристи для прогулянок по річці.
В кожного слово комфорт асоціюється з чимось. Я при слові комфорт уявляю свій диван, лампу та плед і лише в Австралії я зрозуміла чому - бо після екстремальних поїздок на українських автобусах/поїздах/маршрутках диван є місцем, де ти дійсно можеш відпочити.
Тепер я знаю, що комфорт - це не стояти в чергах за білетом, не чекати маршрутку, не тіснитися в набитому битком автобусі і не слухати дебати про те чи відчиняти люк, чи ні.
Комфорт - це коли все зроблено для твоєї зручності.
Далі буде.
