Дитячий госпіталь у Вестмід, або історія одного щеплення

Зазвичай в Австралії щеплення дітям робить GP - дільничий лікар. Проте коли я сказала, що в Україні в Катрусі після щеплень АКДС були ускладнення, він сказав що краще буде зробити планові щеплення в дитячому госпіталі - мовляв, якщо раптом виникнуть проблеми безпосередньо після ін'єкції, там буде достатньо фахівців щоб прийти на допомогу.

Нас направили у госпіталь у Вестміді - це було дуже зручно, оскільки майже поруч проходили мої курси для шукачів австралійської роботи.

Як для нас, незвиклих до усіляких "Як твої справи, дитинко? У тебе така гарна спідничка! Я зараз зроблю укольчик, і буде боляче, але це потрібно і бла-бла-бла..." (Катруся злякалась від надмірної уваги і двох тітоньок що обступили її і дуже довго розповідали про таку здавалося б просту справу), все пройшло жахливенько: Катруська брикалась і дуже довго і голосно кричала :)

Зате ми мали змогу побачити, як виглядають дитячі лікарні в Сіднеї. А виглядають вони так:
 

Жаль, що ми поспішали на урок, бо так кортіло обдивитися все приміщення! Я дарма хвилювалась про Катрусину поведінку - вона "читала", малювала, а під кінець влаштувала собі хатинку під столом. Там було навіть імпровізоване ліжко із маминою хустиною в ролі подушки.

А ще! На місце уколу наліпили дитячий пластир, і доня його носила мабуть з тиждень :) Хвалилась ним усім і, думаю, наступного разу буде чим заманити її знову на щеплення.

Перша Катрусина бібліотека

 

Спочатку до цієї бібліотеки в Ньютауні я вирушила сама - потрібні були книжки щоб освіжити знання із програмування, замовлені довелося б чекати кілька днів, а потрібні примірники виявилися в одній із місцевих бібліотек. Дуже зручно - на рівному місці зекономила чималу суму.

В цій бібліотеці читати починають вже на порозі :)

 Ось таким був мій перший "улов". В бібліотеці виявився великий відділ з дитячими книжками. Катруся зраділа новому чтиву і всі книжки ми прочитали одразу. Найбільше сподобалась про дівчинку в рожевій піжамі :)

І за 2 тижні, коли видався вільний час, ми вже вирушили до бібліотеки удвох. Доня із захватом брала книжки, сідала передивлялась малюнки і ті що подобались (майже всі) відкладала. Дуже добре, що за раз можна взяти аж 13 книжок.

Чим добре подорожувати не на авто - є чудова можливість побачити цікавеньке. Цього дня в Сіднеї проходив гей-парад, і ми зустріли багатьох яскраво вбраних людей, а прямо на платформі метро грав молодий і завзятий оркестр.

 Як це добре - прочитавши дитині кілька її книжок, домовитись що далі кожен читає сам і встигнути погортати книжку про новітню історію Австралію з дуже гарними ілюстраціями.

 Ми прийшли до бібліотеки за півгодини до закриття, тож поспішали із вибором. Але навіть з того, що першим трапилося під руку, дещо було дуже незвичним і цікавим.

Дитяча книжка польського автора, що тікав з сім"єю після Другої світової - вони змушені були жити в Казахстані, грошей не було і одного разу коли трішки з"явилось - тато пішов на базар за хлібом а приніс додому... мапу світу ("Розумієш, - пояснював він дружині - грошей вистачило б лише на один шматок, і нам би все одно його не вистачило, а це ж мапа!"). Хлопчик дивився на мапу і виріс подорожувальником.

Книжка про вуличного музику, що жив з котом. Кіт побіг за кицею, музика побіг за котом і в цей момент у нього поцупили капелюха з грошима. Музика побіг за злодієм, впав і зламав ногу, його забрали до лікарні. Кіт прибіг - а чоловіка немає. Він ходив і шукав його, аж доки не знайшов на новому місці. У кота за цей час народилось троє кошенят. Кіт з одним із них повернулися до музики, хеппі-енд.

А ще - це дуже корисно читати дитячі книжки англійською, я знаходжу там багато невідомих слів.

Наше багатство :)

Невдовзі буде свято до Дня Шевченка, і Катруся отримала свій віршик. Спочатку впиралась, а потім все ж вивчила його з моїх слів і весь вечір декламувала на балконі, "с чувством, с расстановкой", тепер всі сусіди в курсі про Шевченка :)

Пляж Елура - святкуємо 3 місяці в Сіднеї

 

От уже й 3 місяці, як ми живемо "догори ногами" у славному австралійському місті Сіднеї. За цей час ми встигли знайти роботи, поволонтерити, познайомитися з купою цікавих людей різних національностей, насолодитись кількома велопоїздками по чудових сіднейських дорогах із ввічливими водіями, отримати водійську ліцензію (Саша), завалити водійський тест (я), перебороти свій великий страх і наодинці проїхати 25 км до офісу і стільки ж назад (щоб припаркуватись витратила 15 хв, але я це зробила!), зустрітися з неймовірними Фолькнерами і пообіймати маленького веломандрівника що поки ще в мами в животику, відвідати місцеві бібліотеки, поподорожувати Сіднеєм... Одним словом, непогані видались 3 місяці, але й сил на це все пішло немало, тож у цю невелику річницю вирішили поїхати на пляж і трішки розвіятись.

Елура - пляж, що знаходиться поблизу Кроналли. Тут малолюдно, затишно і... хвилясто!

Оці десяток хвилин були найспокійнішими за весь час перебування тут. Виявилось, що Марійка зненацька перестала боятися великої води і її було не відтягнути від неспокійного океану!

Отакі купальники, з закритими плечима, животиком і спиною рекомендує державна служба здоров"я - місцеве сонце небезпечне в плані сприяння виникненню раку шкіри, та й просто спектися на ньому - дуже просто.

Отак ми просиділи з півгодини - ловлячи хвилі із криками захвату :)

А ще за ці 3 місяці наші діти виросли на очах... Коли я приходжу з роботи і дивлюсь на Марійку - бачу, як вона змінилась за день, а Катруся дивує своєю турботою про працюючу маму - вранці готує для мене аплікації і малюнки і дає з собою на роботу. І коли впродовж робочого дня в мене щось не виходить і настрій псується, я заглядаю в свій робочий щоденник із схованими у ньому червоними паперовими серцями і красивими рожевими принцесами, і розумію що головна робота начебто таки вдається :)