Наш перший новий рік в Австралії настав якось дуже швидко. Ми не встигли нічого запланувати, хіба задумали з дівчатами напекти новорічного печива. Використали перший із загуглених рецептів, і хоч трохи від нього відхилились, вийшло ну дуже смачним! А може, вся справа в натхненні і легкому настрої, з яким воно готувалося. А ще в мене були завзяті помічнички...
...і перші дегустаторки :)
І тут зненацька, в процесі прикрашання печива, приходить думка - а що вони роблять взагалі сіднейці в новорічну ніч? Милуються феєрверком - відповідає Гугл. А чому б і нам не зробити цього? Коли там підходящий потяг до центру? Через 13 хвилин? Побігли!
Кидаємо святкове печиво в коробочку, і гайда :)
Дівчатка вбрані у сукні, які завбачливий Санта поклав під ялинку дещо завчасно - щоб малючки могли зустріти в них Новий рік. Катруся дуже хвилювалась, що в нас немає каміна - нічого, заспокоїла її я - він зможе скористатися балконом.
А ще Катруся запитала - а чому в австралійського Санти немає СНІГуроньки. І сама ж собі відповіла - бо тут немає СНІГу!
Навпроти нас в метро їхала індійська родина - дуже вродлива мама, усміхнений татко і хлопчик років трьох. "Is it an angel?" - запитав малий, показуючи на Марійку.
Австралійці дуже уважні до дітлахів. Новорічний феєрверк проводять у два сеанси - о 21:00 (щоб діти застали) і опівночі - для дорослих. Ми пропустили дитячий, доки добиралися до місця огляду - хмарочоси не давали змоги побачити вогнів.
Маленький котик весь час "запитував" - що відбувається, де ми, чому стільки людей довкола? "Новий рік" - відповідала я. Малючка спокійно заснула в мене на руках, роздивляючись людей навкруги.
Для перегляду ми обрали галявину прямо під мостом. М"якенька травичка так і просила походити по ній босоніж, і все разом - краєвид, свіжий вітерець, святкові вогні і дуже-дуже різні люди довкола, яких об"єднувало радісне очікування свята - створювало якусь неймовірну атмосферу.
Люди довкола переважно робили селфі, постили і надовго зависали в своїх гаджетах. Було багато самотніх людей, родин з дітьми ("Поезда, хватит уже ездить" - кричав хлопчик услід потягам над головою) і компаній підлітків.
У небі сяяв яскравий аеростат. "Санки Діда Мороза!" - вирішила Катруся.
За 5 хвилин до півночі народ нетерпляче почав кричати, свистіти й підніматися на ноги - усім не терпілося побачити святкову ілюмінацію. І от почалося!
Місяць на небі був дуже великий і насичено-жовтий.
Після феєрверку більшість людей рушила в сторону найближчої станції метро. Було незвично рухатися у великій юрбі дуже різних і дуууже цікавих людей. Скрізь працювали поліцейські - скеровували людський потік у оптимальному напрямку. Автомобільний рух центром міста було перекрито, тож юрба розтікалася вулицями й вуличками.
В метро ми ледь встиснулися в вагон і, здається, вперше їхали всю дорогу стоячи. І хоч ми дещо перегородили простір коляскою, всі спокійно обходили її, додаючи "соррі" - жодного тобі вияву роздратування абощо.
Переклавши дітлахів на ліжко, ми дві години смакували місцевим вином і шоколадом на балконі, згадуючи минулий рік і загадуючи бажання на новий. А вранці безжальні янголята не лишили жодних шансів поспати подовше - їм хотілось нових суконь, печива і компанії. Тож ми виконали їхні бажання, а потім послухали привітання українського Президента, покричали "З новим роком!" і дружно проспівали гімн. І тут воно прийшло, усвідомлення того, що Новий рік настав. З Новим роком, любі, і хай все намріяне здійсниться!
...і перші дегустаторки :)
І тут зненацька, в процесі прикрашання печива, приходить думка - а що вони роблять взагалі сіднейці в новорічну ніч? Милуються феєрверком - відповідає Гугл. А чому б і нам не зробити цього? Коли там підходящий потяг до центру? Через 13 хвилин? Побігли!
Кидаємо святкове печиво в коробочку, і гайда :)
Дівчатка вбрані у сукні, які завбачливий Санта поклав під ялинку дещо завчасно - щоб малючки могли зустріти в них Новий рік. Катруся дуже хвилювалась, що в нас немає каміна - нічого, заспокоїла її я - він зможе скористатися балконом.
А ще Катруся запитала - а чому в австралійського Санти немає СНІГуроньки. І сама ж собі відповіла - бо тут немає СНІГу!
Навпроти нас в метро їхала індійська родина - дуже вродлива мама, усміхнений татко і хлопчик років трьох. "Is it an angel?" - запитав малий, показуючи на Марійку.
Австралійці дуже уважні до дітлахів. Новорічний феєрверк проводять у два сеанси - о 21:00 (щоб діти застали) і опівночі - для дорослих. Ми пропустили дитячий, доки добиралися до місця огляду - хмарочоси не давали змоги побачити вогнів.
Маленький котик весь час "запитував" - що відбувається, де ми, чому стільки людей довкола? "Новий рік" - відповідала я. Малючка спокійно заснула в мене на руках, роздивляючись людей навкруги.
Для перегляду ми обрали галявину прямо під мостом. М"якенька травичка так і просила походити по ній босоніж, і все разом - краєвид, свіжий вітерець, святкові вогні і дуже-дуже різні люди довкола, яких об"єднувало радісне очікування свята - створювало якусь неймовірну атмосферу.
Люди довкола переважно робили селфі, постили і надовго зависали в своїх гаджетах. Було багато самотніх людей, родин з дітьми ("Поезда, хватит уже ездить" - кричав хлопчик услід потягам над головою) і компаній підлітків.
У небі сяяв яскравий аеростат. "Санки Діда Мороза!" - вирішила Катруся.
За 5 хвилин до півночі народ нетерпляче почав кричати, свистіти й підніматися на ноги - усім не терпілося побачити святкову ілюмінацію. І от почалося!
Місяць на небі був дуже великий і насичено-жовтий.
Після феєрверку більшість людей рушила в сторону найближчої станції метро. Було незвично рухатися у великій юрбі дуже різних і дуууже цікавих людей. Скрізь працювали поліцейські - скеровували людський потік у оптимальному напрямку. Автомобільний рух центром міста було перекрито, тож юрба розтікалася вулицями й вуличками.
В метро ми ледь встиснулися в вагон і, здається, вперше їхали всю дорогу стоячи. І хоч ми дещо перегородили простір коляскою, всі спокійно обходили її, додаючи "соррі" - жодного тобі вияву роздратування абощо.
Переклавши дітлахів на ліжко, ми дві години смакували місцевим вином і шоколадом на балконі, згадуючи минулий рік і загадуючи бажання на новий. А вранці безжальні янголята не лишили жодних шансів поспати подовше - їм хотілось нових суконь, печива і компанії. Тож ми виконали їхні бажання, а потім послухали привітання українського Президента, покричали "З новим роком!" і дружно проспівали гімн. І тут воно прийшло, усвідомлення того, що Новий рік настав. З Новим роком, любі, і хай все намріяне здійсниться!
Немає коментарів:
Дописати коментар