Веліками на роботу в Сіднеї

Ось нарешті збулась наша маленька мрія - їздити велосипедами на роботу. Для цого потрібно було не тільки купити дорожні веліки, а й жити не занадто далеко від місць роботи. До цього ми жили в Параматі і мені до роботи було десь їхати до 30 км і витрачати великом приблизно 1:45 часу, як каже гугл мап. Я так і не наважився спробувати, тільки їздив до зупинки потяга.

Тож один з головних критеріїв, коли ми вибирали нове місце, була можливість веломандрівок до роботи. Зараз з Белмейну нам їхати до 10 км і займає дорога 40 хв. десь, хоч коли наберемо фізичну форму і вивчимо дорогу то будемо легко за 30 хв. добиратись в той же час автобусом їхати Тетянці від 40 хв. до роботи.

 І ось так як Тетянка ще чекала на початок нової роботи, я вирішив випробувати свої сили. Перші відчуття це несподівано було побачити як купа людей біжать, їдуть великами та інколи на скейбордах до своїх робіт. Це так масово, що бувають вело тягнучки та так гарно їхати групою велосипедистів зайнявши повністю проїжджу смугу, це є одна така ділянка між виділеними велодоріжками.

Спочатку почувався здихляком, якого всі переганяють - старі, малі та дівчата :-) Але день за днем я швидко почав набирати форму і зараз вже почуваюсь набагато краще. З першого погляду здавалось, що в Сіднеї мало вело доріжок, але після того як розвідати та прокласти маршрут то можливо більшість дороги їхати по виділеній вело доріжці навіть з окремими для велосипедистів світлофорами.

Ось так приблизно виглядає мій шлях до роботи:

Окрасою дороги є Anzac Bridge (фотки з Інтернету):

Особливо гарно їхати по ньому коли вечоріє:

Ще мені дуже пощастило з новою роботою, в мене тут справжній рай для велосипедистів - вело парковка в підвальному поверсі, роздягальна з душем, з білими рушниками, прасувальними дошками та навіть з феном.

Виглядає дуже незвично як чоловіки прасують там свої офісні брюки та рубашки після вранішньої покатушки.

Вело парковка зазвичай забита майже під зав'язку:

Нарешті Тетянкка пішла на нову роботу яка знаходиться в Surry Hills, це в 10 хвилинах на веліці від моєї роботи. І ми поїхали вперше разом на роботи на великах.

 

(Продовжує Тетянка)

Якщо чесно, я про таке навіть не мріяла. Коли перебиралися ближче до Сіті (ділового центру міста), я ще не планувала їздити на роботу велосипедом - мені достатньо було захвату від близькості Міста, яке так надихає і зачаровує своєю атмосферою і можливості потрапити туди швидко на кораблі (10-15 хв) чи автобусом (від 30 хв).

Поїхавши на нову омріяну роботу в перший день автобусом, я була добряче розчарована. Хоч люди були усміхнені й незмінно взаємочемні незважаючи на набитий автобус, він тягнувся до місця призначення 45 хвилин, а мені ще потрібно було від зупинки пройтись до офісу хвилин 10... Виходило зовсім не швидко і зовсім нецікаво. 

Наступного дня спробувала іншу опцію - 10 хвилин на кораблі і 2 зупинки метро - вже набагато швидше проте накладно (близько 8 доларів в один бік). 

На третій день вирушили з Сашею в пробний заїзд велосипедами. По дорозі блукали, я задихаючись пішки йшла на підйомах і інколи не встигала вчасно вдало перемикати швидкості від стресу. Результат - година в дорозі і захват від маршруту.

 

Четвертий день ми відкатали майже ідеально - завезли по дорозі Марійку до садка (дитина в захваті від велокрісла), поїхали кращим маршрутом, я вже майже не видихалась по дорозі і краєвиди !!!!!!!! це просто якась неймовірна краса, і почуття неймовірності від того що це все відбувається зі мною ніяк не зникає. Витратили півгодини.

 Погода зараз ідеальна для велопоїздок - зранку 13-15 градусів, ввечері тепліше.

Раніше я каталась у звичайному одязі, зараз відчуваю переваги спеціальної форми. Від інтенсивного руху (рельєф в районі де ми живемо неоднорідний, багато різких перепадів) швидко мокрієш, форма допомагає почуватися комфортно. Я навмисне вибрала футболку яскравого кольору - вважаю що варто бути якомога помітнішим для інших учасників руху. Також легенькі й зручні велоокуляри виявились незамінними - сонце тут дуже сліпить і без них доводиться скрутно.

Що мені не сподобалося з наших велообновок, так це велосумки на багажник. Звисаючи по обидві сторони колеса, вони (через невдалу конструкцію?) іноді зачіпають ноги і це дратує, а також кутики іноді залазять між спицями. Повернулась до рюкзака.

Мій офіс не настільки вело-френдлі як Сашин, проте мене все влаштовує: ліфт достатньо широкий щоб не потрібно було піднімати велосипед, лишаю його одразу біля входу в офіс (він гарно доповнює невимушену атмосферу разом з ігровим автоматом, столом для пінг-понгу і релакс-зоною). Хоч зайти на поверх може хто завгодно, страху що велик хтось прихопить немає. Перевдягаюся в туалеті - великої потреби в душі немає, при бажанні можна попросити доступ до душу на парковці на першому поверсі будівлі.

 Велики... Я б сказала, що це непогані ліки. Як від реального фізичного болю (останнім часом дошкуляє біль у спині, після велопоїздок все ок) до психологічних негараздів (це постійна концентрація, вимагання більшого від себе і насолода від свободи руху і довклишньої краси - всі тривоги вилітають з голови). Катаймося, бо ми того варті!