Австралія очима українки. Сезон дощів

Четвертий тиждень підряд в Сіднеї ідуть дощі майже щодня. Осінь. Але якби не знати, що осінь, то погода така, як у нашому травні - то дощ, то сонце. Схожість з весною додають оці дерева

які не дивляться на календар, а цвітуть собі і все. І не тільки вони

Дощ в Австралії не схожий на наш український дощ в моїй степовій зоні з поривчастим вітром і грозами. Тут він не йде, тут він, як кажуть у Львові, падає. От наче між хмарами і землею встановили сито і вода крізь нього просіюється і падає на землю згідно сили земного тяжіння - рівно. Дощ може йти цілий день, а паркан буде мокрим лише зверху, середина залишається сухою. Коли йде дощ, все стає нудно-сірим

та лиш варто виглянути сонцю, всі сто-п'ятсот відтінків сірого пропадають моментально.

Варто зауважити, що води з неба випадає багато, якби скільки випало в мене дома, то затопило б всю мою Новгородку. До честі австралійців до цього питання вони підійшли більш ніж серйозно. Тут розроблена і діє (!) система стоку води. Калюжу тут знайти - то треба дуже постаратись. Насамперед всі дороги не рівні, а мають нахил від центру до бордюра. Через певні проміжки є решітки для стоку води. Вони не забиті листям і сміттям, тому вода вільно стікає з дороги, не утворюючи не те що річок, а навіть струмків.

Тротуари також зроблені з нахилом так, що вода з них зразу стікає. Перший місяць після приїзду сюди я дуже багато ходила і доходилась до того, що стала нестерпно боліти спина. Причиною якраз було ходіння по тротуарах з нахилом. Як виявилось, багато людей, які вимушені багато ходити, страждають через це. Ось така розплата за вільні від водних потоків тротуари. Через 5 хвилин після закінчення дощу дороги і тротуари лише вологі.

Крім того, є ще так звані флуд-зони - зони затоплення, які зробили на місці струмків, зробивши такі жолоби, по яких стікає вода і впадає в річку чи затоку.

Ну і приємний результат від дощу - тут теж ростуть гриби. Правда їхати за ними прийшлось далеченько

але душу свою я вдовольнила і навіть назбирала відро рижиків.

Основним деревом Австралії є евкаліпт, а в евкаліптових лісах гриби не ростуть. Тому прийшлось шукати сосновий. Австралійці туди не їздять, їздять тільки росіяни, українці і поляки. Ну такий собі клуб по інтересах.

Ліс цей насаджений спеціально для того, щоб в майбутньому використовувати деревину і виглядає трохи незвично

і він не пахне хвоєю, як наші соснові ліси. От просто нічим не пахне.

Зате там є отакі мурашники

Ну і краєвиди нагадали щось таке рідне кіровоградсько-черкаське

Закон підлості працює і тут - коли зайшли в ліс - дощ почався і закінчився, коли ми виїхали з лісу

Здійснилась моя давня, ще українська мрія - сходити в ліс по гриби. І не важливо, що це було 25 березня, коли в Україні цвітуть проліски. Щастя ж не прив'язане до календаря.

 Далі буде.