МАНДРИ. Хорватія. Корчула

Корчула - невеличке містечко на однойменному острові. Має дві заманушки для туристів - тут знаходиться середньовічна фортеця, яку називають Дубровник в мініатюрі а ще в Корчулі народився відомий мандрівник Марко Поло. І не заглядайте у вікіпедію, яка пише, що народився він у Венеції, та, боронь Боже, не кажіть цього жителям Корчули.

Щодо Марко Поло - я не фанат історії і історичних постатей, але якби він народився в моєму степовому містечку в центрі України, то я, звичайно, гордилася б цим.
Що і роблять жителі Корчули. Тут є його музей і кожен, хто розказує про це місто, обов'язково згадає цього мандрівника.

Історія Корчули сягає в глибину віків. Як і Дубровник, місто неодноразово переходило з рук в руки. Ці руки були італійські, візантійські, французькі, австрійські і слов'янські.

І кожні руки (і голови також) привносили в це містечко щось своє.

Добратись до Корчули можна морським шляхом зі Спліта, Дубровника або сусіднього ( 10 хвилин через протоку на катері)  материкового Оребіча. Тут є пристань для поромів і катерів.

Звідси можна почати свій маршрут.

Сама фортеця маленька, навкруги її можна обійти за півгодини. Ну а за дві години можна пройти всі вулички вздовж і впоперек.

Як і в Дубровнику, в Старому місті Корчули живуть люди. Думаю, що їх не дуже радують натовпи туристів і вони мріють перебратись в не освячену віками, але зручну для життя, нову частину міста.

Вода біля міста чиста і прозора, пляжі кам'янисті (хоча десь є і піщаний), шишки на соснах ростуть не вгору, а вниз

І синь така, що стоїш, роззявивши рота, милуєшся і не можеш намилуватись.

Через протоку від Корчули на півострові Пелєшац розташоване містечко Оребіч.

 Містечко курортне, дуже довга набережна, що закінчується доволі великим пляжем, старовинні будинки на ній, вузесенькі вулички, що піднімаються вгору і майже на кожному будинку об'яви про здачу житла.

Одного дня для огляду цих красот буде достатньо. Але якщо ви вирішите залишитьсь на довше - повірте, ви не пожалкуєте.

І ще не про красоти, а про викрутаси долі. 

Марко Поло був мандрівником, що об'їхав півсвіту. Але ми б ніколи не узнали про його мандрівки, якби він не потрапив у полон і там (я думаю від надлишку вільного часу) не почав диктувати товаришу свої спогади про мандрівки. Сам він не міг писати, бо мав покалічені пальці. А потім видав свою книгу, яка стала, як ми тепер говоримо, бестселером.

І в історію він увійшов не як найбагатша людина Венеції свого часу, яка за сімнадцять років мандрів по світу заробила собі статок, а як мандрівник і відкривач нових світів.

А якби він не потрапив у полон? Швидше за все, ми б і не узнали про такого собі торговця Марко Поло. 

Тож не завжди те, що на даний момент є неприємністю, в майбутньому нею і залишиться. 

                    Далі буде.