МАНДРИ. ХОРВАТІЯ

Декілька років тому в моєму житті був період, коли я описувала готелі для туристичних фірм. У різних куточках світу потроху. А одного разу мені дали  Хорватію - з півночі на південь всі готелі. Так вперше близько я познайомилась з цією країною. Спочатку я складала список місць, які найбільше сподобались, але зрозуміла, що це марна справа - вся країна була як одне велике диво.

І бажання побачити це все на власні очі поклалось на якусь поличку в моїй голові. І воно, це бажання, там лежало і ждало свого часу. І діждалось.

Так як мої дорогі діточки не дають мені стати класичною бабусею в халаті і галошах, то періодично випихають мене з зони комфорту, або, як мінімум, кидають лінки сайтів, які (як вони думають) спонукатимуть мене до дії.

Так сталось і цього разу. Таня дала посилання на сайт https://www.hovos.com  Це сайт для людей, які хочуть подорожувати але мають обмаль грошей. Він об'єднує хостів (господарів, яким потрібні працівники) і волонтерів, які готові працювати за їжу і дах над головою, при цьому у вільний час знайомлячись з країною перебування. Я зареєструвалась на цьому сайті і невдовзі отримала запрошення з Хорватії.

Оте, що довго лежало на поличці в моїй голові вирішило матеріалізуватись :)
Моїм хостом виявився власник одного з готелів, які я описувала.

Ну і власне про Хорватію.

 Хорватія - країна, що простяглась з півночі на південь вздовж Адріатичного моря (на іншій його стороні розташована Італія).

 Хорватія має більш як тисячу островів і життя її людей тісно пов'язане з морем.

 Свою незалежність Хорватія здобула в 1991 році і чотири роки відвойовувала її зі зброєю в руках. Коли хорвати починають говорити про політику, то якби слово Хорватія замінити на Україна, а Сербія на Росія, ми б мали ту саму картину. Ті ж самі проблеми - мова, віра, культура, давні історичні обрАзи.

Перше, що впадає в очі по приїзді - чистота. Таке враження, що хорвати живуть за поняттям, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Чисто скрізь, не важливо навіть чи це велике місто, чи маленьке селище.

Населення Хорватії складає трохи більше 4 мільйонів чоловік, а туристів щороку буває більше 10 млн. Село, в якому я жила, має 200 жителів, а в літній час кількість людей збільшується до 2000.

Більша частина території країни  розташована вздовж моря, рельєф місцевості гірський. Я б сказала, що Хорватвя - це море і каміння, у якого хорвати відвойовують невеличкі ділянки для життя.

Якщо дивитись гугл мапи Хорватії, можна помітити контури неправильної форми - це каміння, складене в ряди, щоб звільнити площу для посадок якихось рослин.

Якщо в Нідерландах я дивувалась як можна на болоті створити умови для життя, то тут я схиляю голову перед працелюбністю хорватів, які на камені створили сади, виноградники і побудували з цього каменю будинки.

Рослинність, що вкриває узбережжя Адріатики - це в основному чагарники. Дерева зустрічаються дуже рідко через наявність сильних вітрів і відсутності грунту, на якому можна вкорінитись. Чагарники не тещо непрохідні, вони навіть непролазні. Лише невеликі дикі звірі типу койотів протоптують там стежинки. І якщо ви подорожуєте з рюкзаком за плечима, то знайте - якщо ви побачили дерева, то це означає, що там живуть (або жили) люди.

Всі дерева і кущі темно-зеленого кольору і коли сонце хилиться до заходу, гори стають чорними і стає зрозумілим, чому є країна, що зветься Чорногорія.

Клімат в Хорватії різний, власне як і в Україні, бо країна розтягнута з півночі на південь більш як на 600 км.
 Я жила на півдні країни, то мій хост, якому за 50 розказував, що за його життя сніг випав в цій місцевості лише один раз.

Тому тут добре почувають себе тропічні рослини - апельсини, мандарини, лимони, пальми.
Багато оливкових садів. В саду моїх хостів багато дерев, яким більше 100 років.

Так як на кам'янистій поверхні не дуже розженешся з сільським господарством, то море використовується сповна - і як джерело їжі (риба) і як джерело розваг (тут розвинуті всі види водного спорту) і як шляхи сполучення, які не треба будувати.

Пересуватись частину шляху по дорозі, тоді пересісти на пором, а тоді знову по дорозі для хорватів звична річ. Там я вперше проїхалась (чи пропливла?) на поромі, на який заїжджають автомобілі. На першому поверсі знаходяться автомобілі, а на другому пасажири і водії цих автомобілів і просто пасажири без автомобілів..

Поки українці латають свої розбиті дороги і докопуються хто де більше вкрав, хорвати побудували швидкісну трасу через всю країну. Коли ми їхали з Рієки до Спліта, частину дороги проїхали по старій трасі, що йшла понад морем і серпантином в горах. Вона безкоштовна, але всі віддають перевагу заплатити за найдорожчу в Європі швидкісну трасу і не крутитись по серпантинах.

Адріатичне море одне з найчистіших місць світу. Вода тут прозора і чиста. Для відпочинку Хорватія -  справжній рай.

Є лише одне але - тут катастрофічно мало місця для автостоянок. Тому якщо хтось захоче мандрувати по Хорватії на власному автомобілі, необхідно заздалегіть вибрати готелі чи апартаменти, в яких є парковочні місця, бо інакше можна півдня прокрутитись в пошуках парковки і так і не знайти її.

І ще. Так як узбережжя Хорватії в основному кам'янисте, пляжів в нашому українському розумінні (щоб пісочок або мілка галька, щоб можна було і у волейбол пограти) тут дуже мало. А так як їх мало, то влітку вони заповнені вщерть.

Але якщо ви не прихильник все включено і по розкладу, а хочете відправитись в самостійне плавання (чи похід), то Хорватія - рай для туристів з рюкзаками. Узбережжя не зіпсовані цивілізацією, первозданна природа, прекрасні краєвиди і натуральні харчі (включаючи чудове вино і ракію).

Готуючись до поїздки в Хорватію, я прочитала чимало відгуків про неї і в більшості були слова - хто тут побував раз, мріятиме про зустріч з цією країною знову. І дійсно, я відчула це на собі.
Ну задавалося б море як море, каміння як каміння, але воно все таке магнетичне, що вперше в житті мені не хотілось додому, наче в якомусь минулому житті душа моя жила тут.

Не знаю, як стануть зірки в моїй долі, але надіюсь, що я ще раз відвідаю цю чудову країну.

А, може, і не раз.

Далі буде.