Цей пост буде короткий і з поганенькими фото. Сьогоднішній день із тих, які готують купу неприємних сюрпризів, але закінчуються гарно :)
Отже, ми "дозріли" до рішення придбати двомісну коляску для дітлахів - щоб дорослі мали змогу вибиратись надовго в місто і не хвилюватись про пропущений сон, а діти - не втомлюватись від ходіння під палючим сонцем і подрімати за бажанням.
Переглянувши місцевий аналог olx, вибрали три варіанти більш-менш недалеко і поїхали за тим, щодо котрого першим відгукнувся продавець.
На мапі все здавалось дуже близько, на ділі це були довгі хвилин 40 пішки від станції метро під яскравим сонцем із втомленою Катрусею і роздратованою від спеки Марійкою. Ми ще більше впевнились що коляска нам дуже потрібна, а згодом і авто...
Дорогою милувались районом - схожим на Беверлі Хіллз, з розкішними (стримано-стильно-розкішними) двоповерховими віллами і квітучими садками.
Неприємність перша - фотик виявився без картки пам"яті (лишили в ноуті).
Купили коляску в італійця з чотирма кучерявими донечками. Виявилось, що потрібно підкачати шини, а насос у власника виявився зламаним. Не біда, каже - за 3-4 хвилини тут є велосервіс, там вам безкоштовно все зроблять! Скажете, що від мене. І тут почалися наступні неприємності. Хто ж міг подумати, що італієць виміряв відстань у автомобілечасі, в той час як ми пересувались пішки. Далі гірше - сплутали адресу (неймовірно, але біля двох сусідніх станцій метро є вулиці з однаковими назвами!) і ще дуууже довго добирались до метро, пересідали на інше, втрапили не в той потяг і заїхали бозна-куди...
Коли врешті-решт шини були підкачані а діти нагодовані булками з молоком, вирішили їхати на найближчий пляж - Кронала.
І тут неприємності скінчились. А ні, ми ще й купальники позабували! Було відчуття (як і завжди біля води, напевно) цілковитого щастя. Малеча товклася в піску і ганяла батьків набирати води у відерця, і ми просто релаксували.
Гарний видався день. Відучора всі пішли у відпустки, тож пошуки роботи можна буде відновити лише після 4 січня. Треба накупатись-нагулятись, щоб з свіжими силами штурмувати роботодавців у наступному році.
А, ще згадалось. Коли їхали зранку в метро, до нас підійшов австралієць і сказав приблизно таке "Ви така гарна сім"я, от хоч бери і роби знімок! Подивіться, такі гарні дітки... О, це дві дівчинки, так?! Ви чудові, з Різдвом!" Звичайно, такий комплімент дуже надихає. Хочеться додати, що ми вже звикаємо до такої безпосередності. Як на мене, це здорово.
Завтра карета з принцесами вирушить ще на один, більш віддалений, пляж. Всіх міцно обіймаємо, тримайте наше сонечко і свіжий вітерець з океану!
Отже, ми "дозріли" до рішення придбати двомісну коляску для дітлахів - щоб дорослі мали змогу вибиратись надовго в місто і не хвилюватись про пропущений сон, а діти - не втомлюватись від ходіння під палючим сонцем і подрімати за бажанням.
Переглянувши місцевий аналог olx, вибрали три варіанти більш-менш недалеко і поїхали за тим, щодо котрого першим відгукнувся продавець.
На мапі все здавалось дуже близько, на ділі це були довгі хвилин 40 пішки від станції метро під яскравим сонцем із втомленою Катрусею і роздратованою від спеки Марійкою. Ми ще більше впевнились що коляска нам дуже потрібна, а згодом і авто...
Дорогою милувались районом - схожим на Беверлі Хіллз, з розкішними (стримано-стильно-розкішними) двоповерховими віллами і квітучими садками.
Неприємність перша - фотик виявився без картки пам"яті (лишили в ноуті).
Купили коляску в італійця з чотирма кучерявими донечками. Виявилось, що потрібно підкачати шини, а насос у власника виявився зламаним. Не біда, каже - за 3-4 хвилини тут є велосервіс, там вам безкоштовно все зроблять! Скажете, що від мене. І тут почалися наступні неприємності. Хто ж міг подумати, що італієць виміряв відстань у автомобілечасі, в той час як ми пересувались пішки. Далі гірше - сплутали адресу (неймовірно, але біля двох сусідніх станцій метро є вулиці з однаковими назвами!) і ще дуууже довго добирались до метро, пересідали на інше, втрапили не в той потяг і заїхали бозна-куди...
Коли врешті-решт шини були підкачані а діти нагодовані булками з молоком, вирішили їхати на найближчий пляж - Кронала.
І тут неприємності скінчились. А ні, ми ще й купальники позабували! Було відчуття (як і завжди біля води, напевно) цілковитого щастя. Малеча товклася в піску і ганяла батьків набирати води у відерця, і ми просто релаксували.
Гарний видався день. Відучора всі пішли у відпустки, тож пошуки роботи можна буде відновити лише після 4 січня. Треба накупатись-нагулятись, щоб з свіжими силами штурмувати роботодавців у наступному році.
А, ще згадалось. Коли їхали зранку в метро, до нас підійшов австралієць і сказав приблизно таке "Ви така гарна сім"я, от хоч бери і роби знімок! Подивіться, такі гарні дітки... О, це дві дівчинки, так?! Ви чудові, з Різдвом!" Звичайно, такий комплімент дуже надихає. Хочеться додати, що ми вже звикаємо до такої безпосередності. Як на мене, це здорово.
Завтра карета з принцесами вирушить ще на один, більш віддалений, пляж. Всіх міцно обіймаємо, тримайте наше сонечко і свіжий вітерець з океану!




Як я згодна з тим австралійцем! Мені теж хочется постійно вам це казати :) Вітаю з каретою!
ВідповістиВидалитиДякую! Це надихає :)
ВидалитиАкклиматизация прошла успешно! Купание в океане отличается от купания в море?
ВідповістиВидалитиПокупатись толком ще не вдалося - щоразу великі хвилі і купання заборонене. А так - ніяких особливих відмінностей від моря не помітили.
Видалити