Для європейця життя в Австралії незвичне не стільки через жаркий клімат як через відсутність звичних ознак змін пори року. Міняється довгота світлового дня в залежності від пори року але більшість дерев і кущів вічнозелені і цвітіння їх розтягнуте теж на весь рік.
Про осінь я писала, про зиму не хочу, бо зима - вона і в Австралії зима - короткий світловий день, холодно. Через те, що опалення в будинках немає, то в зимові місяці температура в будинку була +14, так як тут, я мерзла хіба що в дитинстві, коли в грубці не було тяги.
Але все колись закінчується, закінчилась і найхолодніша зима мого життя, сонечко стало світити більше і я нарешті зняла свої дві теплі кофти.
Початок весни був дуже вітряним. Вітер був такої сили, що відміняли рейси в аеропорту.
А потім настало тепло. Але тут немає отієї радості від першої зелені - коли все було голе і сіре, а потім зазеленіло, бо більшість дерев не скидають листя, а ті, що скинули якось так швидко обростають новим. Один день ідеш - дерево голе, на другий день воно вже в листочках. Ні щоб бруньки набубнявіли, розкрились і т.д. І чого мені не вистачає - так це запаху весни - отого запаху, коли земля пробуджується після зими.
Ще одна особливість Австралії - тут не мерзнеш в ноги, навіть коли надворі +4, а мерзнеш, як ми кажемо, "в душу". Тому пухова куртка і в'єтнамки - сама звична річ, а також шарфи і пончо.
Взагалі мені важко було пристосуватись до швидкої зміни погоди. Коли йдеш в бібліотеку при +38 короткими перебіжками від одного магазину з кондиціонером до іншого, проводиш в бібліотеці 2 години, виходиш, а надворі вже +24, а ти в шортах і маєчці ловиш дрижаки.
Пізніше я навчилась навіть в саму велику спеку кидати в рюкзак жилетку або шарф, бо після заходу сонця завжди стає прохолодно.
Наш вислів "одягнутись по погоді" тут не має сенсу, бо погода за день може перемінитись декілька разів.
Ну і коли настала весна, я, як правильна міська жителька, пішла куди? Звичайно, в ботанічний сад, подивитись на всякі весняні квіти.
Маю сказати, що періодичні засухи наклали свій відбиток на рослинність Сіднея. Були часи, коли навіть заборонялось поливати квіти, бо питної води було обмаль. Тому народ не дуже заморочується посадкою і доглядом за квітами. Біля будинків зазвичай газони і багаторічні рослини або кактуси.
яка цвістиме до осені, а тоді її знову замінять на оті глазки.
Ще тут дуже популярні сукуленти, бо витримують і спеку, і холод і води їм треба мало.
Ось такий витвір у нашої сусідки
Ще зараз цвіте отаке красиве, я думала це гліцинія, але ж ні. Є будинки з фасадом, повністю заплетеним цим ліловим чудом
Для того, щоб побачити звичні нам тюльпани, фіалки, нарциси і навіть бузок, треба піднятися високо в гори, де набагато холодніше, ніж в місті. От там моя душа насолодилась спогляданням наших квітів і навіть берізок.
Минулий вихідний був довгим, бо в понеділок було свято Праці, типу нашого 1 травня, і ми поїхали в лісовий кемпінг.
Австралійський ліс, який тут називають буш, доволі одноманітний, і якщо порівнювати з нашими лісами, то нуднуватий.
Основне дерево - це евкаліпти, де-не-де попадаються якісь хвойні дерева з малюсінькими шишками
Можна ще полюбуватись виглядом каньйонів, ото і все.
І якщо пощастить, то побачити кенгуру або коалу.
Основний колір в лісі сірий, бо листя високо, а кущі невисокі і грунт кам'янистий
До цього озерця звірі приходять на водопій, тут ми їх і побачили. Ми витріщались на кенгуру, а вони на нас.
Ніяких квіточок у весняному австралійському лісі я не побачила.
Звичайно, виїхати з міста на природу, змінити картинку перед очима, здолати доволі складні туристичні стежки - це добре, але ж я українка - і мені хочеться пролісків, фіалок і рясту, квіточок одним словом.
Тому я трохи прикрасила цей пейзаж собою :)
і щаслива та радісна повернулась додому, де Таня насіяла в горщиках чорнобривців і соняшників.
Далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар