...І дякуємо за додатковий вихідний :)
Цікаво, але хоч Єлизавета ІІ і народилася в квітні, її день народження (а цього року ювілей - 90 років) в Австралії святкують другого понеділка червня.
Наші три вихідні були і святковими, і добряче відпочинковими. Стільки було приємних справ, і цікавих зустрічей і всіх тих маленьких подій які роблять дні сонячними, вдячними і на-со-лод-жу-валь-ни-ми!
В суботу ми з Яриною, Володею і маленьким Марком відвідали неймовірне дійство у рамках мистецького фестивалю Vivid - світлові проекції на Оперу і хмарочоси довкола.
Маленький Марко-мандрівник вже цілком самостійний і разом з невтомними батьками досліджує цікаві місця міста. Борг перед австралійським госпіталем у Фолькнерів все ще непідйомний, допомогти можна на Українській біржі благодійності або на GoFundMe.
Заходили і в оперу - погрітись і погодувати малечу. Цікаво, що напої в оперному ресторані коштують так само, як і будь-де. І кава була чи не найсмачнішою, яку ми коли-небудь пили!
А ще виявилося, що дочка бабусі-іспанки, яку я відвідую, має тестя-українця, що мігрував в свій час до Аргентини. Такий тісний-тісний світ.
Недільним ранком ми вирушили в парк на великах. З початком зими і червоним листям де-не-де він мені ще більше схожий на Голосіївський.
Сьогодні вранці Саша взявся за давній задум - барний стіл для кухні. А ми з дівчатками і Бобіком під рукою вирушили на собачий стадіон неподалік. Це огороджене поле призначене для вигулювання і тренування собак без ошийників.
Наш чотирилапий малюк вперше був у компанії собак, та ще й таких великих. І в момент, коли якийсь величезний мисливський пес почав ганяти Бобіка, дівчатка почали кричати йому "Стоп іт!!!!!" - ну звісно, української ж австралійські собаки не розуміють :)
І після цього нарешті між цими трьома настала ідилія. Дівчата зрозуміли, що собака - малюк, якого треба захищати а не монстр що рве їхні спіднички і намагається звалити з ніг. А пса наче підмінили - він делікатно тулиться до малечі і віддано заглядає в очі.
А тим часом Саша захоплено робив стіл.
Він навіть не захотів приєднатись, коли я поїхала з дітлахами в шопінг-центр - мій перший подібний досвід, і можна сказати вдалий завдяки пакістанцеві, що побачив мої нервові спроби припаркуватись у чи не єдиному вільному і незручному місці і знаками допоміг поставити авто, а потім ще вказав на незачинене вікно. У чоловіка на Батьківщині лишилась дружина з дітьми, тут він у пошуках кращої долі, хай в нього все складеться якнайкраще!
Окрім нового зручного столу, який скоро стане зеленим, у нас тепер є ще й чудовий будинок для дівчат! Хочемо їм там ще лампу вгорі прикрутити, і буде кабінет :)
А розкажіть нам про ваші новини ;)
Цікаво, але хоч Єлизавета ІІ і народилася в квітні, її день народження (а цього року ювілей - 90 років) в Австралії святкують другого понеділка червня.
Наші три вихідні були і святковими, і добряче відпочинковими. Стільки було приємних справ, і цікавих зустрічей і всіх тих маленьких подій які роблять дні сонячними, вдячними і на-со-лод-жу-валь-ни-ми!
В суботу ми з Яриною, Володею і маленьким Марком відвідали неймовірне дійство у рамках мистецького фестивалю Vivid - світлові проекції на Оперу і хмарочоси довкола.
Маленький Марко-мандрівник вже цілком самостійний і разом з невтомними батьками досліджує цікаві місця міста. Борг перед австралійським госпіталем у Фолькнерів все ще непідйомний, допомогти можна на Українській біржі благодійності або на GoFundMe.
Заходили і в оперу - погрітись і погодувати малечу. Цікаво, що напої в оперному ресторані коштують так само, як і будь-де. І кава була чи не найсмачнішою, яку ми коли-небудь пили!
А ще виявилося, що дочка бабусі-іспанки, яку я відвідую, має тестя-українця, що мігрував в свій час до Аргентини. Такий тісний-тісний світ.
Недільним ранком ми вирушили в парк на великах. З початком зими і червоним листям де-не-де він мені ще більше схожий на Голосіївський.
А в мене відростає волосся після втрачених сантиметрів 15 після необачної відповіді-жарту "Скільки хочеш" на Сашине запитання скільки підрізати :)
Наш чотирилапий малюк вперше був у компанії собак, та ще й таких великих. І в момент, коли якийсь величезний мисливський пес почав ганяти Бобіка, дівчатка почали кричати йому "Стоп іт!!!!!" - ну звісно, української ж австралійські собаки не розуміють :)
І після цього нарешті між цими трьома настала ідилія. Дівчата зрозуміли, що собака - малюк, якого треба захищати а не монстр що рве їхні спіднички і намагається звалити з ніг. А пса наче підмінили - він делікатно тулиться до малечі і віддано заглядає в очі.
А тим часом Саша захоплено робив стіл.
Він навіть не захотів приєднатись, коли я поїхала з дітлахами в шопінг-центр - мій перший подібний досвід, і можна сказати вдалий завдяки пакістанцеві, що побачив мої нервові спроби припаркуватись у чи не єдиному вільному і незручному місці і знаками допоміг поставити авто, а потім ще вказав на незачинене вікно. У чоловіка на Батьківщині лишилась дружина з дітьми, тут він у пошуках кращої долі, хай в нього все складеться якнайкраще!
Окрім нового зручного столу, який скоро стане зеленим, у нас тепер є ще й чудовий будинок для дівчат! Хочемо їм там ще лампу вгорі прикрутити, і буде кабінет :)
А розкажіть нам про ваші новини ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар