Тест-драйв велообновок - Парраматта парк

 

Мрії продовжують збуватись :) Ми стали власниками двох роадбайків і веловізочка для дівчат, про який мріяли ще в Україні. В Києві на такому було їздити страшно і ніде. В Сіднеї ж окрім купи велодоріжок і байк-френдлі парків навіть просто по дорозі можна спокійно їхати як на велику так і з отаким причепчиком. Дівчата називають його своєю каретою.

 Кілька слів про візок - він достатньо просторий для двох дітей, а ззаду ще є відділення для речей - туди спокійно поміщається чимала сумка з харчами і мішок іграшок. В інструкції радять одягати дітям шоломи - так і робимо.

 

Після першої вдалої поїздки у "кареті" до садка (дороги доволі спокійні, візок везти не дуже важко і головне - по ширині він проходить у хвіртку садка і його там можна лишати і їхати собі на велику далі) ми вирішили виїхати кудись всі разом.

Неподалік від нас знаходиться парк Парраматта, вздовж якого тече однойменна мальовнича річка. Коли ми проїжджали його вперше, їдучи на оглядини нашого майбутнього житла, він здався мені місцями дуууже схожим на Голосіївський парк у Києві. Тому вирішили їхати туди, тим більше там був помічений гарний дитячий майданчик.



Три квартали тихенькими і ще сонними о 8 ранку вуличками до річки - і зупинка біля дитячого куточка. Тут ми трішки зависли, бо спокуса поз"їжджати з гірок і повидряпуватись по схилах була надто великою. І не лише для дітей :)

Дорога вздовж річки - суцільне задоволення. Велодоріжку з мозаїкою у вигляді ящірок, черепах і інших тварин змінює дерев"яний місток. Купа птахів навкруги, квітучі кущі, цікаві будинки.

Дорога непомітно виводить нас до парку. Тут є головний маршрут з двома смугами (окрема для авто, окрема для велосипедистів) і стежки якими можна їздити. Дуже безпечно, приємно і люди зустрічні посміхаються дітлахам. Варто відмітити, що тут велокультура розвинена значно краще в порівнянні з Києвом, ніхто не хапається за серце бачачи однорічну дитину у велокріслі. До слова, на майданчику в парку ми зустріли таким самий екіпаж, лише зеленого кольору :) "Скільки у вас пасажирів?" - спитала я у чоловіка що стояв біля візка і водночас зрозуміла, що для мене вже не проблема невимушено спитати англійською у незнайомої людини щось дріб"язкове. Ура!

От ми і на майданчику, який же він цікавий! Ми провели там з дві години, і дітям не набридло зовсім. Ще б пак! Ми з Сашком і самі випробували половину всього, що там було.

Це міні-батут.

Взагалі місцеві майданчики покликані розвивати дитину без відчуття страху. Височенні сітки, по яких дитина видряпується нагору, мінімум пластику і переважання природних матеріалів, неяскравий дизайн усіх розважалок - відмітні риси австралійських майданчиків.

Ну і як же без пікніку :)

Вигуляні й задоволені, ми поїхали додому. Саша трохи втомився, бо іноді під гору було нелегко виїжджати. Але загалом досвід успішний і цікавий, повторимо за тиждень. Велики - сила!